Сучасне квапить і повчає:
"Пануй, бо правди іншої
нема.
Химерне хай не докучає.
Блазнівство все! Слова,
слова...
Платня. Платня! У тому справа,
Завжди за все і йдеться річ,
Що щастя, наче та примара,
Бо знову в дійсність - пекло, піч.
Майбутнє зваблює уяву,
Фантазність як бальзам течє -
Платня оманой за оману.
Дитинство минуло твоє.
Спливає близче до межі
Та сенсу квапитись нема -
Пусте,фантомне, міражі,
Дрібне, дешеве сінема."
Крізь скруту, хаос слухай -
Грає...
Стискає лагідно, щимить.
То серце, так.
Надію має,
Вишукує казкову мить.
Приємно, затишно, смакує,
З кав`ярні аромат пливе.
Життя мізерним тим цілує.
Казковим може бути те,
Як листя землю огортає,
Їй щось таємне шепотить.
Душа тріпоче, завмирає
І з павутиннячком летить.