Йой, хлочина молоденький,
Тонкії вуса.
Карі очі в дівчиноньки,
В неї коса руса.
Він гукає, привітає,
Вона озоветься.
З неба зіронька злітає,
Птахом серце б'ється!
Доля стежкой прив'язала
Козака й дівчину.
Палко куля цілувала:
- Підем в домовину...
Хоч з близенька, з далеченька
Комусь озоветься,
Така доля в козаченька -
Кулею урветься.
Йой, пташина-кукушина,
Прокує й те буде!
Як сплете вінок дівчина
Парубка забуде.
Пошукає, погукає,
Хтось-то озоветься.
- Де коханий, козаченько?
В груди смуток б'ється.
Оженився на Вкраїні.
Шляхтой оменеться.
Що життя козацьке? Воля!
Піснею прольється.
Серце матері не зрадить,
Не забуде сина.
Горе вмиється сльозами -
Плаче Україна!
Матиринськими сльозами
Плаче Україна.
лютий 2017р.