Обійму, пригорнусь...і мені стане добре,
І печалі тумани розвіються вмить.
Ох, який же, мій тату, ви в мене хоробрий!
І чи є кращі друзі на світі, ніж ми?
Я дивуюся мудрим словам та порадам,
У них стільки тепла, стільки в них доброти!
Вдячна вам, що у домі в нас затишок, радість,
І що можна в нім спокій душевний знайти.
Я не раз прибіжу, мов маленька дитина,
Посміхнусь, обійму...будуть зайві слова...
Бо люблю я вас сильно -- і в цьому причина,
За усе, тату, щиро я дякую вам!
©Лілія Булла
26. 02. 2020