Цей світ ціную, хоч і не люблю,
Тому не рвусь завчасно в яму лізти.
Натомість сум горілкою заллю...
Таки - правий: життя не має змісту.
Відтак - у інший вимір занесе,
Хоч уві сні на мить пірну у спокій.
Похилий вік кінцівками трясе,
Та носить від похмілля в різні боки.
Планида вже готує коментар,
А піп - чуттєвих споминів промову.
Душа шаліє, лізе на вівтар,
Щоб досягнути гілочку тернову.
Та відкуп залишився на землі.
Я - мученик (такі вже примхи долі).
Харон зарубку робить на веслі...
Нічого не попишеш - гра престолів.
Наскільки це важливо, не збагну,
Хоч здихався вже мук анабіозу.
То ж трішки оковитої хильну,
Та утоплю у ній життєву прозу.