Ирина Боговина
Авже ж, що сили вже не ті
http://www.stihi.ru/2020/02/27/5165
----------------------------------
***
Авже ж, що сили вже не ті,
Та внук хіба те розуміє,
То зранку музику ввімкне,
То безлад свій в кімнатах сіє...
Казали- Як то чужі діти,-
Колись моя матуся мила,
-Встигають в школи дві ходити,
Уроки вчасно поробити,
Часу не гаючи без діла?-
Все в людях краще підмічала,
Поради дітям всим давала,
І серце матері раділо,
Коли діла вершились вміло...
Авже ж, що сили вже не ті,
Дай, Бог, щоб внук порозумнішав,
Досяг жаданої мети,
Й мене успіхами потішив...
Чому воно так в світі є,
Не ймуть словам батьківським діти,
Бід встигне кучу наробити,
В слід нерозумні сльози ллє...
Авже ж, що сили вже не ті,
Та те хіба хто розуміє,
То гучно він приймач ввімкне,
То безлад по кімнатах сіє...
Та я хіба одна така?
Жінки здебільшого віз возять,
Така вже доля в них важка,
Ще й їм в провину очі колять...
**********************************
***
Конечно, силы уж не те,
Но разве внук мой разумеет?
То утром музыка тебе,
То беспорядок всюду сеет...
-Как будто бы чужие дети-
Когда-то говорила мама,-
Не тратят времени без дела,
Уроки успевают сделать,
Две школы сразу посещая?
Все лучшее в нас подмечала,
Советы мудрые давала,
И было сердце мамы радо,
Когда дела вершились ладно...
Да, силы у меня не те ж...
Прошу, мой внучек, стань умнее,
Меня успехами утешь,
К желанному иди скорее!
Не так что в мире, там и тут?
Словам родных не верят дети,
Успеют кучу бед наделать
И вслед пустые слёзы льют...
Конечно, силы уж не те,
Но разве внук мой разумеет?
То утром музыка тебе,
То беспорядок всюду сеет...
Такая разве я одна?
Не бабы ль чаще воз тот возят?
Тяжёлая у них судьба,
Ещё виной им очи колят...