З вершаў Л.Гараган.
Здаецца сее хмара дождж праз сіта
Вясёлка колеры свае снуе ...
Не склалася жыццё маё ў сюіту,
Хоць і кахаю, але цяжка мне.
А вецер мне імя тваё шапоча.
Схаваўся між кустамі ў туманЕ.
Ня дрэмлюць хвалі, з імі месяц хоча
Чытаць ўсё тое, што насніцца мне.
Якія ночы, словы, мілаванне
І ўзлёты да Нябёс, здаецца ў рай!
Кахаю я, без права на каханне.
А сэрцу не накажаш:"Ні кахай!"
Ўдваіх з табою нам ні быць ніколі,
Чужога шчасця не парушу плынь.
Ні стану на шляху тваёй я долі
Адбіткам ненапісаных карцін.
Ні маю права на сваё каханне
Скажу сабе:"Любоў мая, бывай,
Прабач мяне за цяжкае расстанне",
А сэрцу не накажаш:" Ні кахай!"
26.02.2020 г.
Просіює хмарина дощ крізь сито,
Веселка кольори свої снує…
Не склалося життя моє в сюїту,
Бо я кохаю те, що не моє.
А вітер лиш твоє ім’я шепоче.
Сховався круторогий у човні.
Хлюпочуть хвилі, і зірки пророчі
Читають, що наснилося мені -
Шалені ночі, пристрасть і страждання,
І злети до небес в блаженний рай…
Кохаю я без права на кохання.
Та серцю не накажеш – не кохай!
З тобою вдвох не будемо ніколи,
Чужого щастя не порушу плин.
Не стану на шляху твоєї долі
Відлунням ненаписаних картин.
Не маю права я тебе кохати,
Скажу собі – Любове, прощавай!
Душевні рани буду знов латати…
Та серцю не накажеш – не кохай!
Л.Гараган 29.01.2019 р