За землю свою? Ні, за бізнес і газ
Послав ти на смерть українських солдат.
Сміється Європа, реве Україна,
Що зрадила брата, і знищила сина.
Нехай блювотинням плює наша преса,
Своїх янголят пам’ятає Одеса.
Збрехали, злякали, залишився відчай –
Бо батька принизив зажерливий вітчим!
Je suis не Шарлі, бо je suis Волноваха;
Je suis Маріуполь, який вже без страху;
Je suis Іловайськ, якщо навіть не з вами;
Je suis Україночка під кайданами.
І скільки ще назв, досі нам невідомих,
Сьогодні шептатимуть в кожному домі.
Побачу я все – як не зараз, то в небі,
Вдивляючись зверху на збочених ребе.
Не віриш? – Поїхали разом зі мною,
Де землі горять у тебе під ногою.
Якщо ж не правий, то я сам зрозумію,
Й разом з unter-Menschами також зотлію.
Реве Україна, сміються в конгресі:
Вони – санітари, не варті ні песо.
Живу по новому, в фашизмі страшеннім –
Тебе проклинаю, Петро Порошенко!
червень 2016