Веселий, брате, в повітрі попіл;
Чудова, брате, є повість ця.
Над ним, як завше, літає сокіл,
Із жалем в очі нам дивиться.
Веселі, брате, часи настали,
А Україну рвуть на шмаття
Свої й чужі – і обом же мало;
Ганьба й зневіра – таке життя.
УПА нащадок, скажи-но, "брате",
Ти що з країною наробив?
Як дикий клоун, пішов скакати,
Сусіда викликав лютий гнів?
Нащо скакав ти, сліпа потворо,
Свою зрадливу покажеш суть.
А спробуй ще раз, давай повторим?
Не можеш - печива ж не дають!
УПА нащадок, ти що накоїв? –
Привів до влади катів та вбивць.
Прихильник дуже міцних напоїв,
Таких, як кров – не мели дурниць!
Веселі, брате, часи настали,
За свою думку – життям платить.
Так легко, може, судити здаля,
Коли лишилась в думках лиш мить.
Веселі, брате, часи настали:
Сказалась нація, як бульдог.
У пеклі буде таких немало,
Нічому ти не навчився, брате,
Бо вивчить тебе ніхто не здатен,
Ні час, ні біди, ні навіть Бог.
червень 2016