Чи ми побачимось іще,
Невдалі тіні мого серця?
Коли воно розбите вщент,
До мене хтось із вас озветься,
Сховавшись за невидимим плащем,
Відчувши знов палкіше присмак перцю...
Коли ми знову зберемось
Пісні величнії співати
Про вічний світлий пантеон,
І рідну землю коло хати,
Про те прекрасне, що колись було,
І про надію, вільну і крилату?
Я знов чекатиму на вас,
Невдалі тіні випадкові,
І там, як завжди, в той же час
Зловіть, скоріш, мене на слові –
Побачимось, а може, і не раз –
Ми – злодії одвічної любові!
червень 2016