Мара Белчева
Вже й не чую я нічого.
Голос твій віддавна згас,
в серці сутінки й тривога.
Темний вечоровий час.
Просвітку нема. Зміїться,
тоне в тьмі пуття моє,
днів печальних плетениця...
Господи, чи край їм є!...
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
Твоя глас отдавна млъкна.
И не чувам нищо аз,
че в душата ми се мръкна.
Тъмен е вечерний час.
Нийде светлинка да блесне.
Тъне в мрака моя път.
Тъмен ред на дни несвесни…
Господи, кога ще спрат!.