Чудернацько якось у погоді.
Уночі прилинула зима,
Покрутила пір'ячком та й годі,
Вже січневого нічого і нема.
Зранку сонце виглядає
І привітно дивиться із хмар.
Сніг зійшов, струмками утікає,
Мабуть в лютому прийде весна.
Порадіти, - Перезимували,
Скільки там до березня вже йти.
Та чомусь радіти сил немає,
Як і в цієї чудернацької зими.
Все змінилось ,в людях і природі
Доброго нічого не чекай.
Терпимо коли це у погоді,
Та коли в суспільстві, жах проймає.
Скільки зим і весен різних пережили,
І житя летить стрімко як птах...
Скільки з серця крові вже надпито,
Та ще є, - Зосталось "на коня"...