Легенда про цикорій
(українська)
Ой, поїхав та на Січ,
Хлопець молоденький...
Заболіло (в тому й річ!)
Дівчини серденько!
Так кохалися вони
І побратись мали...
Та з чужинськой сторони -
Ворогів навали!
Не пустили козаки
Ворогів до хати!
Та пропав юнак таки...
Де його шукати?
Чи талану не було?
Чи друга причина?
Не вернувся у село,
Де його дівчина
Все чекає. Устає
Досвітку - і в поле...
При дорозі там стає,
Дивиться... Ой, доле!
Так змарніла, схудла так -
Як тонка билинка...
Зорить - чи не йде козак?
На очах сльозинка.
Вже здається - очі ті
(Та, як небо, сині!)
Ще тримались почуттів...
І, при кожній днині,
Яскравішими стають...
(Ой, біда та й годі!)
Хоч щодня сльозини ллють,
Як дощі в природі...
І умовити - дармА:
Сонце як сідає,
Повертається сама...
Доти ж - виглядає!
Тільки якось - не іде
Ввечері до хати...
Сполошилися! Та де
Дівчину шукати?
У громаді цілу ніч
Мало з ніг не збились...
А на ранок (от так річ!)
Бачать - появились,
Ще не знані на землі,
(В вітерці тріпочуть...)
На тоненькому стеблі,
Квіти - наче очі!
Ніжних пелюсток блакить,
Стовбурець гладенький...
Здогадалися умить -
Дівка це, бідненька!
Здивувалися. Проте,
Допоможуть в горі?
Так от досі і росте
На землі цикорій.
Зорить все на небокрай,
Проглядає очі,
Лиш до полудня... І край
Силоньки дівочій.
Потім пелюстки складе,
Та і засинає...
Зранку (милий чи не йде?)
Варту починає.
25.01.2020 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о цикории
(украинская)
Ой, поехал да на Сечь,
Парень молоденький...
Заболело (в том и дело!)
Девушки сердечко!
Так любили они
И должны были пожениться...
Но с чужеземной стороны -
Врагов нашествие!
Не пустили казаки
Врагов к дому...
Но пропал юноша таки...
Где его искать?
Или удачи не было?
Или другая причина?
Не вернулся в село,
Где его девушка
Всё ждёт. Встаёт
На рассвете - и в поле.
У дороги там стаёт,
Смотрит... Ой, судьба!
Так осунулась, похудела так -
Как тонкая былинка...
Всматривается - не идёт ли казак?
На глазах слезинка.
Уже кажется - очи те
(Да как небо, синие!)
Ещё удерживают чувства...
И, что ни день,
Ярче стают...
(Ой, беда да и полно!)
Хоть ежедневно слезины льют,
Как дожди в природе...
И уговорить - напрасно:
Солнце когда садится,
Возвращается сама...
До тех пор - высматривает!
Только однажды - не идёт
Вечером к дому...
Сполошились! Но где
Девушку искать?
Всем миром целую ночь
Чуть с ног не сбились...
А утром (вот так дела!)
Видят - появились,
Ещё неизвестные на земле,
(На ветерке трепещут...)
На тоненьком стебле,
Цветы, будто глаза!
Нежных лепестков голубизна,
Стволик гладкий...
Поняли вмиг -
Девушка это, несчастная!
Удивились. Однако,
Помогут в горе?
Так вот до сих пор и растёт
На земле цикорий.
Всматривается всё в горизонт,
Проглядывает глаза,
Лишь до полудня... И предел
Силушке девичьей.
Потом лепестки сложит,
Да и засыпает...
Поутру (милый не идёт ли?)
Караулить начинает.