***

Невже цей Світ не хоче бути Божим?!
Не вірю в це! Нехай там як, але
Неправда правду подолать не зможе,
Нехай бо  навіть сотня зим спливе,
Та буде літо скригле, люте, вогке,
Й вовками зиркає, а не бузком цвіте.
Далеко шлях хиткий до перемоги,
І кожен як уміє, так і йде.
Чому ж ми котимося вниз, чому не вгору
Долаєм шлях, попри цвяхи й хрести?
Чи ж може нікому і в радощах, і в горі
Країни любої найтяжчий хрест нести?
Ні! Мусимо! Розправте плечі знову,
Бо біля нас підрощене маля
Матусину співає колискову
Про полонини, гори і моря!