Що є більш поетичним на світі, ніж промінь зорі?
Ніж народження сонця уранці – повільне, величне ?
Що є більш поетичним, ніж світле кохане обличчя –
те, яке ми цілуєм безслівно о ранній порі?
Дотик кінчиків пальців вночі порівняти із чим?
Із якою поемою дотик такий порівняти?
А хіба не найкраща на світі поема – щасливая мати,
що годує грудьми немовля і схилилась над ним?
А хіба проти ночі зірки – не найкращий сонет?
Хто, крім неба, спроможний створити за мить сто сюжетів?
Бог напевне поет, ось чому стільки в світі поетів...
...А усякий, хто каже «о Боже!», – хіба не поет?