М.
«Я люблю твої вірші – немов поцілунки твої.
Вчу напам'ять рядки, бо ніколи їх не начитаюсь.
Буде день – буде вірш, знов у вірш твій новий закохаюсь.
Ти замислив лише, а уже твої вірші – мої...
Я люблю твої вірші – всі ті, що ти вже написав,
що напишеш, і ті, що уже не напишеш ніколи.
Я б на кожній стіні цього міста, була б моя воля,
карбувала рядки, у яких ти кохав і страждав.
Я люблю твої вірші – читати напам'ять, з листа,
вдень гукати уголос і м'яко вночі шепотіти...
Твої вірші для мене – мов наші ріднесенькі діти,
непорочно зачаті, і в кожнім – Христа чистота...»