Легенда про хризантеми
(китайська)
Жив собі дракон прелютий,
Між землі та неба...
Якось вирішив: не бути
Сонцю! Бач, не треба,
Людям щоб воно світило -
Землю зігрівало...
І ковтне він те світило,
Щоб його не стало!
Та й помчав до сонця швидко,
Як стріла із лука...
І дурний же був він, видко.
(Отака-то штука!)
ГАМ!!! і з болю закрутився -
Сонечко ж гаряче!
Наче хмара, в небі звився,
З люті ледь не плаче.
Сонце ж сяє, як умите,
Так собі, як має...
А дракон несамовито
Лапи простягає!
Рикнув в злобі: - Пошматую!
Бо не зміг ковтнути! -
І зганяє злобу тую,
Мстивий і надутий.
От і пазурами крише,
В сонце застромляє...
Розірвати щоби! Лише
Краплі те зроняє.
Краплі сонячні, осяйні,
До землі упали...
А були що незвичайні -
То й попроростали!
А дракон від сонця жару
Дуже підсмалився...
Перекинувся у хмару,
Та й дощем пролився!
На ростках за мить розкрились
Незвичайні квіти:
Хризантеми в світ з'явились -
Сонця любі діти!
17.01.2020 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о хризантемах
(китайская)
Жил себе дракон очень свирепый,
Между землёй и небом...
Как-то решил: не бывать
Солнцу! Вишь, не надо,
Людям чтобы оно светило -
Землю согревало...
И глотнёт он то светило,
Чтоб его не стало!
Да и помчался к солнцу быстро,
Как стрела из лука...
И глупый же был он, видно.
(Вот такая штука!)
АМ!!! И от боли закрутился -
Солнышко ж горячее!
Будто туча в небе взвился,
От бешенства едва не плачет.
Солнце же сияет, как умытое,
Так себе, как и должно...
А дракон исступлённо
Лапы протягивает!
Рыкнул в злобе: - Разорву!
Раз не смог глотнуть! -
Да и сгоняет злобу ту,
Мстительный и напыщенный.
Вот и когтями сечёт,
В солнце загоняет...
Разорвать чтобы! Только
Капли оно роняет.
Капли солнечные, сияющие,
На землю упали...
А были ведь необычные -
Так и проросли!
А дракон от солнца жара
Очень опалился...
Превратился в тучу,
Да и дождём пролился!
На ростках через миг раскрылись
Необычные цветы:
Хризантемы в мире появились -
Солнца дорогие дети!