Листок останній, золотий,
Неначе Пісня лебедина,
Хоча нічого не повинні
Ми, Осінь, день ще не сумний...
Яскраві фарби за вікном
Розмалювали парк, газони,
А ми неначе у полоні,
Ще відчуваємо нутром
Оцю красу, так незбагнену
Людському оку, глибочінь,
Жіночу косу розплетену,
Та ніжний дотик шепотінь...
Барвистий світ, сни кольорові,
Причепурять дай Бог рядки,
Ще б не зупинитись на півслові,
А пестить ніжно, залюбки...
П.В.М. 01.12.2020г