Нарешті я є тут, і це – моя стихія;
Здолати маю ціль – не вдень, так уночі!
У пошуках пригод я вперше бачу Київ
З думками в голові, з сумою на плечі.
У шумі голосів, у світлі старих вулиць,
Коли ще не було ні сліз, і не війни,
Я чую свої сни – вони вже повернулись:
І радощі життя, і спогади сумні.
І ось я на шляху – у мене є дорога...
Куди душа зове – покинувши вокзал?
Лиш карту у руці читаю – і, до того,
Не зупинить мене ні вітер, ні гроза.
Вже восьмий перехід – ще є у мене спроби,
За площами - доми – і ще один проспект;
На перехресті знов – мені це до вподоби,
Пиши про то статтю, пиши про то конспект!
Мав ходу через парк: на лінії - каштани.
Солодке відчуття – воно, як дивний сон.
Нехай і тимчасово – загоїлися рани,
Та серце в грудях б'ється із містом в унісон.
Вже вечір наступив – позакривались квіти
І місто порина у свій вечірній транс.
Та тільки лиш, коли позасинають діти,
Насолодившись цим, я матиму свій шанс.
Я цілу ніч гуляв, коли не їхав транспорт,
Ввімкнув старенький плеєр, з якого лився рок.
Це відчуття в мені – не впишеш його в паспорт.
І знов нова адреса, і знову новий крок...
Цієї ночі ти – моя, нічна столице!
Цей день запам'ятав – як вчора то було!..
І так я хочу знов в ті очі подивиться,
Бо ж знаю певно: там жила моя любов...
грудень 2014