КАЛИНА.
Вже сивина на скроні рясно впала,
Стежини долі зморщили чоло.
Але душа від віку не зів"яла,
І снігом почуття не замело.
Ще серце просить - дай мені любові,
Дозволь палке кохання дарувать.
Мені зарано ще коритись долі,
Я жити хочу та пісні співать.
Щоби вуста злилися в поцілунку,
В обіймах ніжних музика пливла.
І калатало серце лунко, лунко,
Й серед зими калина розцвіла.
Той цвіт калини - ніжно сніжно-білий,
Хай поведе у світлу далечінь,
Дарує ніжність, почуттям дасть силу,
Минулого життя вгамує біль.
Луганськ 11.01.2020 р