Атанас Капралов
НА МІННОМУ ПОЛІ
Д-ру Йордану Нанчеву
Осінь тягне – доволі…
Стигне споменів сад…
Ти – на мінному полі:
ні – вперед,
ні – назад.
Ти б зберіг подобизну
ту,
що маєш нараз,
для початку вже пізно,
для фіналу –
не час!
В свар не втрапити б знову,
свар – для тебе чуже:
вже – занадто зразковий,
й не шалений уже.
Взір твій люб’ячий сяяв,
та любити не міг…
Скільки герців прогаяв!
Скільки ран застеріг!…
Призвичаївся, видно,
до буденності днів,
хай в житті є й огидне –
гартувався
і жив!...
Та адреси і ролі
сплять в імлі далебі.
Просто в мінному полі
крила сняться тобі!
(авторизований переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Атанас Капралов
В МИННО ПОЛЕ
На д-р Йордан Нанчев
Спъва порива есен…
Бърчи спомена хлад…
Сякаш в минно поле си:
ни – напред,
ни – назад.
Ще ти се да възкръснеш
с днешни фибри,
но не:
за начало е късно,
за финал –
рано е!
Да си гид към скандала
още правиш си труд:
вече – твърде нормален,
вече – не твърде луд.
Стреляш с поглед на влюбен,
ала влюбен не си…
Колко битки изгуби!
Колко рани спаси!…
Спазарил се под наем
с този опак живот,
мамиш своя хазяин,
пък си тук.
И – на ход!…
Ала всички адреси
спят в отвъдна мъгла.
Просто в минно поле си…
И сънуваш крила!