Бабуся нам колись розповідала,
Що на Різдво, по селах, в їхній час,
В зимову сплячку діти не впадали-
Розважитися мали гарний шанс!
"...Хто одягався Чортом, хто Козою,
Була тут роль і Іроду-царю,
Ходила чорна Смерть... страшна, з косою...
Над цим "Вертепом", хтось тримав Зорю!
Отак і йшли від хати, і до хати,
Вітаючи і славлячи Христа,
Господар мав - цукерок, гроші дати...
Не ті часи і молодь вже не та!
Нема тепер кому "Козу водити...",
Зітхнула бабця витерши сльзу...
І щоб своїй бабусі догодити -
Ми вдвох із братом... повели Козу!
©Еміль Дубров
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Бабуся нам когда-то рассказала:
По сёлам в Рождество, да в те года,
Та детвора, что в спячку не впадала, –
Развлечься шанс имела, как всегда.
«…Кто одевался Чёртом, кто Козою,
Роль Ирода-царя была «за мзду».
Бродила чёрной Смерть, страшна, с косою,
И некто над «Вертепом» жёг Звезду!
Вот так и шли от хаты и до хаты,
И славя, и приветствуя Христа.
Хозяин должен сласти, грошик дать им…
Не те часы…и молодёжь не та!..
И некому с Козой теперь водиться…»
Вздохнула бабка, вытерла слезу…
И чтоб своей бабусе угодить, мы,
На пару с братом… вывели Козу!
Аватар Автора оригинала