Легенда про гладіолуси
(римська)
Знали це, а чи й не знали,
Бо було давно таки -
У полоні в Рим попали
Щирі друзі - юнаки!
Продали їх, розлучили
І не мали це за гріх...
Потім битися навчили
Імператору на сміх.
Жоден римлянин не бачив
В гладіаторі людину...
Хай за ним десь мати плаче -
В Римі мав він без упину,
На потіху убивати,
Для юрби. В кривавій січі
Й сам загине (Мав же знати...) -
І до смерті миті лічив.
Ось, велінням злої долі,
Друзі віч-на-віч зійшлися...
Та мечі кидали долі,
Потім - міцно обнялися!
Гладіатор - не людина!
Як посміли дружбу мати?!
Імператор в ту ж годину
Їх на смерть звелів скарати!
Та для них - яка різниця?
Все одно померти мають...
От і вбили. Та зірниця
В небі - блись! І проростають
Із мечів, що кров зросила,
Із сердець пролита друзів,
Незвичайних квітів сила,
На арені, як на лузі!
Отака легенда, звідки
Гладіолуси взялися...
Чарівна принада квітки,
Як мечі - зелене листя!
31.10.2007 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о гладиолусах
(римская)
Знали это, или и не знали,
Ведь было давно таки -
В плену в Рим попали
Закадычные друзья - юноши.
Продали их, разлучили
И не считали это грехом...
Потом биться научили
Императору на смех.
Ни один римлянин не видел
В гладиаторе человека...
Пусть за ним там где-то мать плачет -
В Риме должен был он безостановочно,
На потеху убивать,
Для толпы. В кровавой сече
И сам погибнет (Должен же знать...)
И до смерти мгновения считал.
Вот, велением злой доли,
Друзья глаз-на-глаз сошлись...
Но мечи бросали на землю,
Потом - крепко обнялись!
Гладиатор - не человек!
Как посмели дружить?!
Император в тот час
Их смертью велел покарать!
Да для них - какая разница?
Всё равно умереть должны...
Вот и убили. Да зарница
В небе - сверк! И прорастают
Из мечей, что кровь оросила,
Из сердец пролитая друзей,
Необычных цветов множество -
На арене, как на лугу!
Вот такая легенда, откуда
Гладиолусы взялись...
Чарующая прелесть цветка,
Как мечи - зелёные листья!