***
Бессонница. Гомер. Тугие паруса.
Я список кораблей прочел до середины:
Сей длинный выводок, сей поезд журавлиный,
Что над Элладою когда-то поднялся.
Как журавлиный клин в чужие рубежи —
На головах царей божественная пена —
Куда плывете вы? Когда бы не Елена,
Что Троя вам одна, ахейские мужи?
И море, и Гомер — все движется любовью.
Кого же слушать мне? И вот Гомер молчит,
И море черное, витийствуя, шумит
И с тяжким грохотом подходит к изголовью.
‹Август› 1915
***
Гомер. Безсоння. І тугі вітрила.
До середини прочитав про кораблі:
Цей довгий виводок здійнявся, й від землі
Летів Еладою, мов журавлині крила.
Як журавлиний клин в чужинські рубежі -
Із постаттю царів, що гідні королеви,
Куди ви пливете? Якби ж то не Олена,
Навіщо Троя вам, ахейськії мужі?
І море, і Гомер - занурені в кохання.
Кого послухать нам? Ось і Гомер мовчить.
І море чорне збурене шумить
Й грохоче тяжко під мої зітхання.