Сніг зі Львовом горщики побили...
Товаришували ще торік,
та нема на дружбу в грудні сили,
наче не зустрінуться повік.
Дощ до Львова ходить, ніби рідний,
краплями малює по вікні.
Дощ і дощ, і снігу все не видно,
і чомусь образливо мені.
Я сказав би снігу: кинь погорду.
Я сказав би Львову: замирись,
але львівську звабив дощ погоду...
Та шепочуть краплі: не журись,
а радій життю, люби, кохайся,
дощ у грудні – Львова тайна суть...
Не журись, на сніг не ображайся,
тільки парасольку не забудь...