Легенда про флокси
(грецька)
Одисеєві треба було до Аїду,
До Похмурого Царства іти...
Та біда, що там світла немає і сліду,
То ж - вогонь із собою нести!
Він узяв смолоскип. І супутники... Звісно,
Не самому ж пірнати в пітьму?
Прямували гуртом, притискаючись тісно,
Бо не страшно буває кому?
Своє діло зробили, нагору вертають,
Ні до чого вже факели ті...
І, здихнувши з полегкістю, геть відкидають,
Аж жаринки летять золоті!
Але що то за диво? Де факели впали -
Піднялися стебельця за мить...
І незнані ще людям квіткИ розквітали,
Наче полум'я досі горить!
То ті квіти яскраві донині буяють,
Тішать людям і серце і зір...
Смолоскипи живі - флокси всі називають,
Із отих, з Одисеєвих пір!
27.10.2013 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о флоксах
(греческая)
Одиссею надо было в Аид,
В Хмурое Царство идти...
Но беда, что там света нет и следа,
Потому - огонь с собой нести!
Он взял факел. И спутники... Само собой,
Не самому же нырять во тьму?
Держали путь гурьбой, прижимаясь тесно,
Ведь не страшно бывает кому?
Своё дело сделали, наверх возвращаются,
Ни к чему уже факелы те...
И, вздохнув с облегчением, прочь отбрасывают,
Аж искры летят золотые!
Но что это за диво? Где факелы упали -
Поднялись стебельки через миг...
И неизвестные ещё людям цветы расцветали,
Будто пламя до сих пор горит!
Вот те цветы яркие доныне буйно цветут,
Тешат людям и сердце и взор...
Факелы живые - флоксы все называют,
Из тех, из Одиссеевых пор!