Легенда про запашний горошок. (чину)
(східна)
Звідки взявся той горошок
В вантажі на кораблі!
Не поганий, не хороший,
Плив від рідної землі.
Де рослина, що вродила
Те насіннячко чудне?
Чи людина де ходила,
Та й взяла собі одне?
Та на палубі зронилось
Із кишені, крізь діру...
Покотилось... покотилось...
Може, люди й підберуть?
Корабель пливе. Вітрила
Свіжий вітер підганяв...
- Де ти зникла, земле мила? -
Це горошок і не знав.
Промайнуло часу доста -
Корабель кудись пристав...
І горох на землю просто
З вантажем тим і попав!
Та в землиці й проростає,
Догори погнав стебло...
Чує, ніби хтось питає:
- Що це, друзі, за зело?
Звідки пагінець прибитий
В нашу Індію-красу?
Гостя слід нагородити,
Хай живе та п'є росу! -
Це були індійські боги...
Порішили: - Зацвіте! -
І вділили - мати змоги
Квітування не просте!
І корабликом стеблина
Уквітчалася... Дива!
На стеблині ніби лине,
Квіт блакитний розлива!
Наче колір океану,
Що його сюди приніс...
Батьківщиною вже стане,
Край, де квіткою він зріс.
6.07.2013 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -