Легенда про фіалку
(грецька)
Сонцесяйний Аполлон
Дівчину зустрів,
Ніби втрапив у полон -
Жагою скипів!
Коси - ніби ковила
І тоненький стан...
Атлантида то була:
Батечко - титан,
Що Атлант його ім'я...
Бог і не зважав.
Міркував-бо: - Вище я! -
Дівку забажав.
Так і кинувся умить...
Атлантида ж - геть!
Утікає, мов летить,
Дівці краще смерть.
Та від бога чи втече?
Що ж робити їй?
Серце б'ється, аж пече...
Аполлон же: - Стій!
Все одно ти вже моя,
Хочеш, а чи ні...
Я - тепер твоя сім'я! -
Сльози з-під повій...
Вже він поряд і до кіс
Руки протяглись.
І не бачить ніби сліз...
Дівчина ж: - Дивись! -
Руки вгору підняла,
Блиснуло - і все...
Щезла, ніби й не була -
Квіточка росте.
Де ж поділася вона?
... З тих далеких літ:
Ось фіалка чарівна,
Ніби очі - квіт!
Невеличка, запашна,
Всюди розрослась...
Атлантида - це вона.
Аполлону - зась!
14.10.2008 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о фиалке
(греческая)
Солнцесветный Аполлон
Девушку встретил,
Будто попал в плен -
Страстью вскипел!
Косы - будто ковыль
И тоненький стан...
Атлантида это была:
Папенька - титан,
Что Атлант его имя...
Бог и не обращал внимания.
Думал ведь: - Выше я! -
Девушку пожелал.
Так и бросился вмиг...
Атлантида же - прочь!
Убегает, будто летит,
Девушке лучше смерть
Да от бога убежит ли?
Что же делать ей?
Сердце бьётся, аж печёт...
Аполлон же: - Стой!
Всё равно ты уже моя,
Хочешь или нет...
Я теперь - твоя семья! -
Слёзы из-под век...
Уже он рядом и к косам
Руки протянулись.
И не видит будто слёз...
Девушка же: - Смотри! -
Руки вверх подняла,
Блеснуло - и всё...
Исчезла, будто и не была -
Цветочек растёт.
Куда же делась она?
... С тех далёких лет:
Вот фиалка чудесная,
Будто очи - цвет.
Небольшая, душистая,
Всюду разрослась...
Атлантида - это она.
Аполлону - дудки!