Легенда про аквілегію (водозбір, орлики)
(норвежська)
Богиня кохання, що Фрейєю звати,
Гуляти землею любила багато...
Прегарна і ніжна і юна богиня,
Родючості також вона берегиня.
Кохання - це сила, одвічно прекрасна,
В серцях хай ніколи-ніколи не згасне!
То ж Фрейя частенько між люди гуляла,
Усім, що уміла, людей наділяла!
Лише не ходила, а завше літала,
В травицю ще жодного разу не стала...
Та ось нагодилася в гарну долину,
Над трави шовкові не йде вона - лине.
Їх килим чудовий під ноги лягає,
Зела доторкнутись - бажання змагає!
Несміло в траву опустилася Фрейя...
Ось крок... Ось і другий... Ба, що це такеє?
В слідочках богині вже квіти зростають,
Прегарні... Та люди їх досі не знають!
Ото - аквілегія, ніжна та мила...
І квіточку Фрейя свою полюбила.
Ступає на землю, щоб знову, на втіху,
Зростав водозбір-аквілегія стиха.
І квітка богині, як символ кохання,
Закоханим людям своє шле вітання!
4.07.2013 г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда об аквиллегии
(норвежская)
Богиня любви, которую зовут Фрейя,
Гулять по земле любила много...
Прекрасная и нежная и юная богиня,
Плодородности так же она берегиня.
Любовь - это сила исконо прекрасная,
В сердцах пусть никогда-никогда не угаснет!
Вот Фрейя частенько меж людьми гуляла,
Всем, что умела, людей наделяла!
Только не ходила, а всегда летала,
В травку ещё ни одного разу не стала...
Да вот наведалась в красивую долину,
Над травами шёлковыми не идёт она - плывёт.
Их ковёр дивный под ноги ложится,
Зелени коснуться желание одолевает!
Несмело в траву опустилась Фрейя...
Вот шаг... Вот и второй... О, что это такое?
В следочках богини уже цветы вырастают,
Прекрасные... Но люди их до сих пор не знают!
Это - аквиллегия, нежная и милая...
И цветочек Фрейя свой полюбила.
Ступает на землю, чтоб снова, на радость,
Вырастал водосбор-аквиллегия тихонько.
И цветок богини, как символ любви,
Влюблённым людям свои шлёт приветствия!