Я подумки мрiю в безкрайнiх степах...
Ирина Боговина
http://www.stihi.ru/2019/02/22/5018
--------------------------------------
***
Я подумки мрію в безкраїх степах,
Де все починалось, й все має скінчиться,
Де в хвилях шовкових вирує пшениця,
Де все те покинула з болем в очах...
Там птахом полину в квітучий мій край,
Торкнуся щокою стін рідної хати,
Де мама співала, де літ моїх рай,
Де вкупі сім"я вся, й майструє щось тато...
Десь дні ті пішли, золотії літа,
За ними душа,як німа, моя плаче,
Чим далі на осінь життя шлях верта,
Дошкульно в морозній млі ворони крячуть...
Дощ листя тріпоче, хитає на гілці,
Холодний дме вітер,співає в дверях,
Неначе майстерно гра чорт на сопілці,
Наводячи сум, непереливки, жах...
Знов подумки мрію в безкраїх степах,
Де все починалось, й все має скінчиться,
Де в хвилях,як в морі,вирує пшениця,
Де все те покинула з болем в очах...
****************************************
***
Я мыслями часто в бескрайних степях,
Где всё начиналось и всё завершится,
Где в волнах шелк`овых бушует пшеница,
Где всё я покинула с болью в глазах...
Мне б птицей помчаться в цветущий мой край,
Коснуться щекою родительской хаты,
Где мама певала, где лет моих рай,
Где вместе семья, что-то делает папа...
Куда ж золотые лета унеслись,
Душа тихо плачет о них огорчённо,
Чем к осени ближе нескладная жизнь,
Тем больше кричат на морозе вороны...
Дождь треплет листву и качает ветвями,
А ветер холодный всё воет в дверях,
Как будто сам чёрт на свирели играет,
Наводит печаль, опустенье и страх...
Я в мыслях опять в тех бескрайних степях,
Где всё начиналось и всё завершится,
Где в волнах, как в море, бушует пшеница,
Где всё я покинула с болью в глазах...