Печка чмокает жёлтенький дым,
Пахнет мышками и качанами,
Печку в доме топил Никодим
Не огнём, песней полной печали.
Полежал на лежанке под вечер,
Расхристал поддувало слегка,
Жёлтый дым оседал чтоб на плечи
И разъел до конца все снега.
С жёлтым дымом та песня криклива
Бередила воронино ухо.
Никодим вечерами крестился,
Милосердья просил всем у Духа.
Никодим в этот вечер умылся,
Никодим в этот вечер вдруг умер.
И намолена песня та с дымом
Не сойдут до Святого уж Духа.
* * *
Комин цмокає жовтий дим,
Пахне мишами і качанами;
Білу грубку топив Никодим —
Не вогнем, а старими піснями...
На лежанці вмостився на вечір,
Розхристав піддувайло, аби
Жовтий дим осідав на плечі,
Й роз'їдав недопиті сніги.
З жовтим димом співалась пісня
І скрапала воронню на вуха.
Никодим понад вечір хрестився
І за мене й за тебе до Духа...
Никодим понад вечір умився,
Никодим у той вечір умер.
Жовтий дим і замолена пісня
До Духа не зійде тепер...
Иллюстрация :картина Ивана Марчука "У всякого своя доля".