Вже календар давно відлічує зиму,
та вочевидь ще осінь в нас панує,
по вулицях упевнено мандрує-
скрізь видно ще красунечку сумну.
Її пошарпане,старезне вбрання,
туманний погляд, надто, чарівний,
в обіймах вітру, досі стан стрункий,
похмурий настрій зранку й до смеркання.
Мабуть десь потяг знову забарився,
чи в штормі корабель її застряв,
чи до причалу іншого пристав,
чи напрямок і зовсім вже змінився.
Шановна, мила, добра і чудова,
ти дуже сильно-сильно не сумуй,
а вір, що приведе твій човен вітродуй,
підеш ти на спочинок і...прилинеш знову,
лиш тільки ,мила, не сумуй...