* * *
(De La Luni)
Я поклонявсь багаттям у степах,
Пив самогонку з пастухами.
Торпан* мiй, наче волелюбний птах,
Скакав навперегiн з вiтрами.
О, трепет буйних, молодих сердець,
Про iнше ще не маєш гадки.
Безсилий долю пояснить мудрець,
Безмовнi фараоновi нащадки**.
Все буде. Завтра, потiм та колись,
Сьогоднi лише жар багаття.
Вогнем займеться пiднебесна вись,
Танок гойдне квiтчасте плаття.
Яке то щастя, як в руцi рука,
А скрипка навпiл крає зорi.
Цiлунки дарувала нiч палка, -
Напрочуд щирi i прозорi.
Розгублений банкiр за стiльки лiт,
Поетам дозволяються дивацтва, -
Цiлунок твiй то дивний депозит,
Цiннiший над усi його багатства!
* Торпан - дикий степовий кiнь
** Фараоновi нащадки - цигани