Мара Белчева
Надійде час – розтане сніг,
і знову квітнути бузку –
та не дає ніщо знаку,
що і в душі моїй розтане сніг.
Кладе він дивної краси
на серце квіти крижані…
Їх не кришитиму я, ні –
заради дивовижної краси.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
Но и снегът ще се стопи,
ще цъфне люляката пак –
а не показва никой знак,
в душа ми че мразът ще се стопи.
Той кити с ледени цветя
прозорците на таз душа…
Не смея аз да ги строша –
заради тия дивните цветя.