Легенда про бузок
(слов'янська)
Вже й Зима набридла,
(Правду ніде діти!)
Зелені не видно -
Лише сірі віти...
То Весни богиня
Якось вранці встала
І до сонця лине -
Променів набрала!
Над, морозом скуту,
Землю полетіла:
- Вже Зими не буде,
Бо оце ж не діло! -
Щедро розсипала
Світло те гаряче...
І Зима пропала,
Лиш водою плаче...
Сонячне проміння,
Як веселка, грає -
Навіть і каміння
Зеленню буяє!
Де промінчик падав,
Ген - кущі зростають,
Весело і радо
Вітами хитають.
З сонячного світла
Дивом народились!
І земля розквітла,
Квітом звеселилась!
Китиці бузкові
Нині кожен знає...
Пісні колискові
Соловей співає!
Так бузку багато
Розвелося нині,
З гарним ароматом,
До душі людині.
18.04.2010 г.
- - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о сирени
(славянская)
Уже и Зима надоела,
(Правду некуда деть!)
Зелени же не видно -
Только серые ветви...
Поэтому Весны богиня
Как-то утром встала
И к солнцу летит -
Лучей набрала.
Над, морозом скованную,
Землёй полетела:
Уже Зиме не быть,
Ведь это же не дело! -
Щедро рассыпала
Свет тот горячий...
И Зима пропала,
Лишь водою плачет...
Солнечные лучи,
Как радуга, играют -
Даже и камни
Зеленью пышно покрываются!
Где лучик падал -
Везде кусты вырастают,
Весело и радостно
Ветвями качают.
Из солнечного света
Чудесно появились!
И земля расцвела,
Цветением развеселилась.
Грозди сирени
Нынче каждый знает...
Песни колыбельные
Соловей поёт!
Так сирени много
Развелось ныне,
С приятным ароматом,
По душе человеку.