Пошию плащ собі прозорий
з ниток осіннього дощу
і плавно в далі неозорі
свою уяву відпущу.
До зір полину ніби птаха,
в казкові, неземні краї,
де почуття часу і страху
вже чари втратили свої.
Як уявлю себе коханцем,
втону в любові міражу
і повість пристрастей багрянцем
на тлі осіннім напишу.
27.11.2019