http://www.stihi.ru/2019/11/25/8309
Какие звёзды-огоньки,
В душе пылают…
То, не иначе, - маяки
В Дороге к Раю.
И станут ужасы видней,
Что я скрывала,
Охватят страхи прежних дней,
А их немало!
Так все грехи отозвались
В душе зеркально,
Что всем не выходить нам из
Исповедальни.
Пора вымаливать свой век,
Проникновенно
Просить, не поднимая век,
И... на коленях...
Оригинал
"Ну, а может, накинуть вуаль,
Чтобы скрыла моё естество?
Тело с душенькой разные. Жаль!
Где-то кончилось это родство..."
Надежда Веселова
Які завбачливі зірки
В душі палають...
Неначе справжні маяки
В Путі до Раю!
Висвітлюють усі жахи,
Що приховала -
Охоплюють такі страхи,
Що місця мало!
І так роз'ятрює вина,
І так повчально,
Що не виходити всім нам
Із сповідальні* -
Пора вимолювать свій вік,
Просить сумлінно,
Не піднімаючи повік
І... на колінах...
Аватар со странички Маргариты Метелецкой.