Вдова до пророка прийшла із синами,
Як далі прожити - не знала,
Лишилась сама на одинці з боргами,
Коли чоловіка не стало...
-Почуй , Єлисею, дай слушну пораду,
Що маю робити з боргами?
Помер чоловік мій, та він любив правду
І був богобіцним між нами.
-Що маєш удома ? - Пророк запитався,
-Оливи у глечику трішки,
-Тепер до сусідів іди, не вагайся,
І глеків збери чим побільше.
Візьміться з синами й оливу що в глеці
По всіх, що зберете розлийте!
Послухати зараз мене вам прийдеться,
Та Бог буде чудо робити.»
Сини їй підносили глеки покірно,
А мати вливала оливу,
Сповняла серця їхні радість надмірна,
Їх очі ж бо бачили диво.
Дай глека! - промовила синові мати,
Нема, закінчилися! Все це.
І бачить: не треба уже наливати,
Спинилась олива у глеці.
-Іди і продай, - дав пророк їй пораду, -
І матимеш грошей доволі,
Борги віддаси й далі житимеш ладно,
Бог вдів не лишає ніколи.
Він є їхнім Батьком, дає допомогу,
В скрутних ситуаціях втішить.
Тож вдови, довіртеся Господу Богу,
Завжди з вами поряд Всевишній.
~ДЛВ~