Ирина Боговина
Звідкілясь як приходять вірші
http://stihi.ru/2019/11/10/615
---------------------------------
***
Звідкілясь як приходять вірші,
Я доросла стаю і серйозна,
Бо то сповідь моєї душі,
Де важлива дрібниця в ній кожна...
Звідкілясь як приходять вірші,
Риму Бог призива наче в помічь,
Всі проблеми великі й малі
Щезнуть миттю, як марево щоніч...
Звідкілясь як приходять вірші,
Я стаю і відверта і щира,
Часто плачу пишу як вночі,
Бо здається життя чорно-сірим...
Не тоді, як буяла весна,
Не тоді, як дітей колисала,
А коли нас накрила війна,
Коли доню в могилу ховала...
Чорну хустку на коси запнула,
Світ у вікнах для мене змінився,
Я відтоді про радість забула,
Помінялись характеру риси...
Наче я і не я водночас,
Наче хто попідв"язував крила,
Наче ділась кудись моя сила,
Та любов до життя, до прикрас...
Звідкілясь як приходять вірші,
Ладна "після" на "до" все міняти,
Лише біль той утрати не знати,
Стерти в пам"яті роки страшні...
Звідкілясь як приходять вірші,
Я стаю і відверта, і щира,
Часто плачу, пишу як вночі,
Бо здається життя чорно-сірим...
Звідкілясь як приходять вірші,
Я доросла стаю і серйозна,
Бо то сповідь моєї душі,
Де важлива дрібниця в ній кожна...
***
************************************
***
Как, откуда приходят стихи,
Становлюсь всё серьёзней, взрослее,
В них души моей плюсы, грехи,
Где и мелочь порою важнее...
Как, откуда приходят стихи,
Рифму ль Бог вызывает на сцену,
Но проблемы, малы ли, крупны,
Как мираж, исчезают мгновенно...
Как, откуда приходят стихи,
Я простой становлюсь, откровенной,
Часто плачу, пишу как в ночи,
Ибо кажется жизнь тёмно-серой...
Не тогда, как бурлила весна,
Не тогда, как детей я растила,
А когда захлестнула война,
Когда дочку в могилу закрыла...
Чёрным голову я повязала,
Изменился мой мир с той поры,
И с тех пор я про радость не знала,
Поменял мой характер черты...
Будто кто-то связал душу, крылья,
Вроде я и не я в каждый час,
Куда делась вся сила - без сил я -
И любовь к жизни, я - без прикрас...
Как, откуда приходят стихи,
Мне бы «после» на «до» поменять,
Лишь бы боли потери не знать,
Смыть из памяти годы лихие…
Как, откуда приходят стихи,
Я простой становлюсь, откровенной,
Часто плачу, пишу как в ночи,
Ибо кажется жизнь тёмно-серой...
Как, откуда приходят стихи,
Становлюсь всё серьёзней, взрослее,
В них души моей плюсы, грехи,
Где и мелочь порою важнее...
***