Вже чути з вуст...

Людмила Дзвонок
І знову я без сна. Блукаю знов думками
По парках і дубравах, по гаях,
Ось пронеслась квітучими садами,
А далі бездоріжжя. Де це я?

Куди направилась? Почула чий я голос?
Нікого поряд, то від кого він?
А може це моє оте рідненьке соло?
Душа вже заждалася в долі змін!

Та де вони? Так забарились довго,
Чого чекати: на вогонь чи дощ?
Дивлюся перед себе - там нікого,
Ні вулиць я не бачу, а ні площ!

Не передбачено нічого? Буде диво,
Його чекаю довго, та діждусь,
Бо ж маю я характер терпеливий...
До того дива міцно так прижмусь

Й не відпущу!..То буде насолода,
Не куштувала ще такої я...
Отримаю від долі нагороду,
Вже чути з вуст її моє ім'я!
          09.11.2019.