Легенда про незабудки
(грецька)
Десь у Аркадії жили
Юнак і юнка - пастушата...
І так кохалися вони,
Що навіть і не розказати.
Юнак був Лікас, а дівча
Красиво Єгле називали...
А дні не йдуть собі, а мчать -
Що їх чекає і не знали.
Жили бідненько. Межи трав
Щоденно з вівцями блукали...
В селі ще Лікас батька мав,
Від нього звісточки чекали.
І дочекалися! Про те,
Що Лікас став уже заможним...
Спішити має він проте.
У Єгле серденько тривожно
У грудях б'ється й тріпотить:
- А чи кохатиме багатий? -
Та не наважилася й мить
Свої сумніви розказати.
Тримала відчай при собі,
Лишень з очей сльозини впали...
І квіти ніжно-голубі
Із тих сльозиночок постали!
І незабудками умить
Назвав їх Лікас, ще не знані...
Була тих квіточок блакить
Мов очі дівчини, кохані.
З тих пір пройшло немало літ,
Чи повернувся він - не знати...
Та незабудок ніжний квіт
Коханим в звичай дарувати.
18.10.2008г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о незабудке
(греческая)
Где-то в Аркадии жили
Юноша и девушка - пастушата...
И так они любили друг друга,
Что даже и не рассказать.
Юноша был Ликас, а девчонку
Красиво Эгле называли...
А дни не идут себе, а мчатся -
Что их ждёт и не знали.
Жили бедненько. Среди трав
Ежедневно с овцами бродили...
В селе ещё Ликас отца имел,
От него весточки ожидали.
И дождались! О том,
Что Ликас стал уже богатым...
Спешить он должен однако.
У Эгле сердечко тревожно
В груди бьётся и трепещет:
- А будет ли любить богач? -
Но не осмелилась и мгновеньем
Свои сомнения рассказать.
Держала отчаяние при себе,
Только из глаз слезинки упали...
И цветы нежно-голубые
Из тех слезиночек возникли!
И незабудками мгновенно
Назвал их Ликас, ещё неизвестные...
Была тех цветочков голубизна
Будто глаза девушки, любимые.
С тех пор прошло немало лет,
Вернулся ли он - неизвестно...
но незабудок нежные цветы
Любимым в обычае дарить.