Легенда про білу лілію
(римська)
Давно це сталося колись:
Ось, пішки здумавши пройтися,
Ішла Юнона через ліс...
Аж гульк - дитя на купі листя!
Богиня зорить крізь зело:
Хлоп'ятко гарне і міцненьке...
Та й не покинуте було -
Десь поряд хмиз збирає ненька.
Юнона хлопчика взяла -
(Погодувати закортіло!)
І грудь божественну дала...
Він пригорнувся - і за діло!
Та так же міцно потягнув,
Що біль різкий пройняв Юнону...
(То ж Геркулес маленький був!)
Із губенят його полону
Вона пручається. І вмить
До неба цівка полетіла...
Вже в небі зорями горить
Молочний шлях - дорога біла!
А кілька крапель між зело
Упали долі, білосніжні...
І молоко те проросло,
Постали з нього квіти ніжні.
Так ось - із тих прадавніх літ
Буяють квіти і донині:
Прекрасних лілій білий квіт,
З молочних крапельок богині!
16.10.2008г.
- - - - - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о белой лилии
(римская)
Давно это случилось когда-то:
Вот пешком задумав пройтись,
Шла Юнона через лес...
Как вдруг - дитя на кучке листьев!
Богиня смотрит сквозь зелень:
Мальчонка красивый и крепенький...
Да и не брошен был -
Где-то рядом хворост собирает мать.
Юнона мальчика взяла -
(Покормить пожелалось!)
И грудь божественную дала...
Он прильнул - и за дело!
Да так же сильно потянул,
Что боль резкая пронзила Юнону...
(То ж Геркулес маленький был!)
Из губок его плена
Она вырывается. И вмиг
К небу струйка полетела...
Уже в небе звёздами горит
Молочный путь - дорога белая!
А несколько капель меж зелень
Упали вниз, белоснежные...
И молоко то проросло,
Возникли из него цветы нежные.
Так вот - с тех прадавних лет
Пышно растут цветы и доныне:
Прекрасных лилий белое цветение,
Из молочных капелек богини!