***
Зворушив вітер верби патлаті,
В вир летіли сумні журавлі,
Може, вийдуть стрічать мене мати,
Як в студентські,далекі роки?..
Доторкнуся щокою стін хати,
Де мої промайнули роки,
Де про біди не думали знати,
Де пливли лише білі хмарки...
Поглинають тумани оселі,
Шелестить лист горіха впітьмах,
Чи ж відкриє матусенька двері,
Чи не скрикне з слізьми на очах?..
Он знайомі сусідів вже хати,
Я ж у думках про край мій щодня,
Хто ж постеле, дасть їстоньки,спати,
Хто обійме,як рідне дитя ?..
Ось, нарешті,вже й дому дістався,
Накривайте, матусю на стіл-
Лист з горіха лиш в тиші зірвався,
Двір встелив, наче мама постіль...
Зворушив вітер верби патлаті,
Заволали осінні гаї,
Стін пустої торкнуся я хати,
В вир летіли сумний журавлі...
***