***
Не греет солнце на чужбине,
а дома так уж припекало!
Но мне невесело бывало
на нашей славной Украине.
Там не любил никто, не звал,
я ни к кому не преклонился -
бродил и Господу молился
и злых господ я проклинал.
И вспоминал года лихие,
те стародавние лета,
когда повесили Христа.
Не скрылся б ныне сын Марии!
Невесело повсюду мне.
И, верно, весело не будет!
Добры на Украине люди -
добры, знать, и в чужой стране.
А я (тому лишь прекословя,
что стали делать москали
гробы из дерева чужого)
хочу: из-за Днепра святого
мне хоть крупицу бы земли
святые ветры принесли.
Вот только и всего-то, люди.
Но и гадать о том не стоит.
Не надо Бога беспокоить.
По-нашему оно не будет.
с украинского перевел А.Пустогаров
Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло.
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні.
Ніхто любив мене, вітав,
І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився Богу
Та люте панство проклинав.
І згадував літа лихії,
Погані, давнії літа,
Тойді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
Нігде невесело мені,
Та, мабуть, весело й не буде
І на Украй[ні], добрі люде,
Отже таки й на чужині.
Хотілося б… Та й то для того,
Щоб не робили москалі
Труни із дерева чужого
Або хоч крихотку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли,
Та й більш нічого. Так-то, люде,
Хотілося б. Та що й гадать…
Нащо вже й Бога турбовать,
Коли по-нашому не буде.