Теплий етюд

Тамара Полякова 4
Робляться зустрічі надто коротшими,
Наші обличчя щодалі сумнішають,
А поцілунки стають все міцнішими, 
Мрії,обіцянки, кава- теплішають .

Холодно,сумно,самотність помітніша,
Мабуть,чекає жовтневого дотику.
Осінь,то й що? Нам спокійно і затишно.
Бо не залежить любов від синоптика.