Ирина Боговина
Причалили,сумно, скрізь жовта вже осінь...
http://stihi.ru/2019/10/06/5728
-------------------------------------------
***
Причалили,сумно, скрізь жовта вже осінь
Встелила барвисті, мов шовк, килими,
Зими, братці любі, не хочеться зовсім,
Та хто ж нас питає, де Цар наш- де ми...
Довкола краса,як у хатній світлиці,
Як в красних палатах самої цариці-
В оздобах коштовних весільне шатро,
Де літечка свято,мов грім, відгуло...
І що не кажіть, вже сумую за літом,
За співом пташиним ще в сонних лісах,
За стежкою в спеку таку розігріту,
Що болісно стати без сліз на очах...
А вишні, черешні, о, Боже мій, милий,
Такі лише вдома, ще, може, в раю,
Якби, святий Боже, ти дав мені крила-
Летіла б я в вир крізь оселю свою...
Я плакала б, мабуть, кружляючи в небі,
Вдивляючись в кожне знайоме віконце,
Де чутно, як дмухає вітер зі степу,
Де видно, як сходить знов вранішнє сонце...
Причалили,сумно,скрізь жовта вже осінь
Встелила барвисті, мов шовк, килими,
Зими, братці любі, не хочеться зовсім,
Та хто ж нас питає, де Цар наш- де ми...
Довкола краса, як в святковій світлиці,
Як в красних палатах самої цариці,
В оздобах коштовних весільне шатро,
Де літечка свято, мов грім, відгуло...
***
**********************************************
***
Причалили, грустно, везде уже осень
Свои расстелила шелк`овы ковры!
Зимы, дорогие, не хочется вовсе,
Да кто же нас спросит: где Царь наш, где мы...
Вокруг красота, как в домашней светлице,
Как в красных палатах самой царь-девицы,
Её украшенья, что к свадьбе дары!
Но праздники лета, как грозы, прошли...
И не говорите, скучаю по лету,
По пению птичьему в сонных лесах,
По тропке в жару, такой разогретой,
Что больно остаться без слёз на глазах...
А вишни, черешни, о Боже мой милый,
Такие лишь дома иль, может, в раю,
И если бы , Боже, Ты выдал мне крылья-
Летела б я в топь сквозь обитель свою ...
Я плакала б, может, кружась в этом небе,
Смотря все в знакомое с детства оконце...
Где слышно , как ветер гуляет по степи,
Где видно, как всходит рассветное солнце ...
Причалили, грустно, везде уже осень
Свои расстелила шелк`овы ковры!
Зимы, дорогие, не хочется вовсе,
Да кто же нас спросит: где Царь наш, где мы...
Вокруг красота, как в домашней светлице,
Как в красных палатах самой царь-девицы,
Её украшенья, что к свадьбе дары!
Но праздники лета, как грозы, прошли...
***