Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Бабусю, гарно, далі заспівай!
А що мотив такий сумний обрала?
Навчи мене, щоби і я співала.
І розкажи, чи є насправді рай?
Край берега, у затишку,
Прив'язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони.
А ті човни навіщо прив'язали?
Хіба разом не краще їм пливти?
І вербам можна коси заплести,
щоб вітер не розвіяв їхні чари.
Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої —
Пробігли дні щасливії
І радощі мої…
Бабусю, знов ти про свої роки!
А скільки ще попереду нового:
цікавого, незвичного, стрімкого...
Чому ти усміхаєшся, скажи?
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
Я залюбки з тобою поділюся
весною, радістю, усім-усім, що є.
Любов краси і сили додає?
Спитаємо у нашого дідуся.
Мої ж онуки-зірочки,
всіх серцем обійму.
Я з вами, мої ріднії,
неначе в тім раю.
Таня СВІТЛА
09.2019 р.
Слова Леоніда Глібова з пісні "Стоїть гора високая".
Художник І. Марчук