Біля річки пагорбок, там вишня розцвіла,
Всіх вже файною красою з розуму звела.
Кучерявий клен з красуні не зведе очей,
Марить, щиро закохавшись у її лице.
Шлях до милої, до серця, як знайти мені,
Ненаглядну рідну бачить - важко вдалині.
Недоторканій коханій в очі подивлюсь,
Та за щастя дорогої Богу помолюсь.
Покохав, кохати буду у тяжкі часи,
Повтрачає коли вишня навіть квіти всі.
Як сказати про кохання, спокій загубив,
Став я з нею несміливим - отже полюбив!