Запитала бабця хлопця-
Що то за наряд?
Наче поруч із тобою розірвавсь снаряд,
Чи тебе собаки драли, чи тільки штани,
Он, дивись, як розірвали,-
Всі в дірках вони.
Може грошей, ти не маєш, шоб нові купить?
Хіба можна, скажи, синку, отаке носить?
Іди, бабця, не втручайся, не гніви народу,
Зрозуміти постарайся, то така вже мода!
Прожила на світі бабця років, ой, чи мало,-
Шла додому, всю дорогу голову ламала.
Так довгенько намагалась бабця зрозуміти-
Що ж воно ото за мода, злидні, бач, носити!
Мабуть, просто я відстала від понять в народі,
А, воно сьогодні, бачиш, злидні у нас в моді!
Перескочила з штанів у роздумах бабця
На свої проблеми, хай тій моді трясця!..
То чого ж тоді дурна я кожен день хвилююсь,-
Що маленька пенсія, що не прохарчуюсь?..
То виходить, я - модняча! Врешті зрозуміла!
Мода, бач не тільки хлопця, а й бабцю накрила!