Ти був правий, Андрій, що наші люди,
Малесенькі, але ж є кораблі.
Та шкода, що не можем ми збагнути,
Що правда завжди схована на дні.
Місця людей щасливих спорожніли,
Без твого захисту залишилась земля.
Але ще добрі душі залишились,
Які горять, як січнева зоря.
Ми пам'ятаємо твої мудріші мови,
Твоє, як брата рідного, обличчя.
Й віримо тобі, що є чудові
Пісні, котрі співати будем вічно.
Та спить собі сама і Батьківщина,
Беззахисне маленьке немовля.
Й слухає, як цей сивий хлопчина
Співає колискову звідтіля.