Закохані, яких вже тут нема,
Які в минулім жили та кохали
Присутні в сьогоденні - зокрема
Літають в небі вільними птахами,
Червоним маком квітнуть по степах
Смереками стоять по гІрських схилах,
Дзвенить кохання їхнє у струмках -
Тут, на землі навіки залишилось.
Кохання справжнє не вмирає, ні!
Його не можна стерти чи закреслить
Воно, мов струни в вирії бринить
Бо як померти може цілий всесвіт?
Наталі Амар